24 лютого 2022 року стало початком воєнного лихоліття для України. Близько 6 години ранку я прокинулася від телефонного дзвінка моєї заступниці з навчально-виховної роботи. Коли я підняла слухавку, Олена стривожено повідомила: «Прокидайся! Обстрілюють Київ!».
В цей час із Харківської, Сумської, Донецької областей, де через обстріли, активні бойові дії та окупацію стали масово виїжджати люди, які потребували прихистку та допомоги. І саме наше місто Полтава стало надійним місцем для цих людей. На базі шкіл і дитячих садочків були створені тимчасові пункти для перебування внутрішньо переміщених осіб. Ці складні, випробувальні дні об’єднали наш шкільний колектив, персонал гімназії й батьків учнів.
На жаль, новини були невтішними і ми розуміли, що від нашого педагогічного колективу дана ситуація вимагає нестандартних рішень в плані організації освітнього процесу. Міською владою міста було прийнято рішення про організацію дистанційного навчання в освітніх закладах. Першими нашими кроками була система роботи по впровадженню даної форми навчання.
Вчителі та батьки організували волонтерську діяльність, щоб забезпечити людей всім необхідним.
Навчання продовжувалося онлайн, незважаючи на всі складнощі. Учні брали участь в різноманітних олімпіадах, конкурсах, марафонах, психологічні консультації надавалися їм та їхнім родинам.
Війна торкнулася кожного, але українські освітяни тримають стійкість і вірять у перемогу. Вони роблять все можливе, щоб навчати й виховувати дітей, даруючи їм надію на світле майбутнє.
Здобутки закладу багато в чому залежать від кваліфікованої роботи педагогів. Щоб дати дітям якісну освіту, мої колеги постійно вдосконалюють свою кваліфікацію, підвищують рівень педагогічної майстерності: відвідують курси, різноманітні семінари, які організовує Департамент освіти, Полтавський міжшкільний ресурсний центр Полтавської міської ради, Полтавська академія неперервної освіти ім. В.Г. Остроградського, Управління Державної служби якісної освіти у Полтавській області, Центр професійного розвитку педагогічних працівників.
Кожен з нас відчув на собі жах та могутність війни, яка залишить слід не лише у нашій історії, а й у нас самих. Тому працівник освіти усвідомлює рівень відповідальності, який стоїть перед ним в цей складний час. Вирішення багатьох питань залежить від управлінської компетентності керівника і колективу навчального закладу. Пишаюся тим, що я належу до великої освітянської родини, яка готова працювати на перемогу, заради світлого майбутнього наших дітей, продовжувати вчити, допомагати іншим, бути корисними Україні та продовжувати любити життя та вірити в своїх вихованців. Тому ми з гордістю тримаємо освітній стрій та крокуємо разом до перемоги!
Директорка Гімназії №12 Полтавської міської ради , Олена ТКАЧ