9 березня ми відзначаємо 212-й день народження великого Тараса Шевченка – українського поета, прозаїка, мислителя, живописця, гравера, етнографа, громадського діяча. Національного героя і символа України. Діяча українського національного руху, члена Кирило-Мефодіївського братства. Академіка Імператорської академії мистецтв.
Його поезію перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із трьохсот кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера «Т.Г.Шевченко» – 137 кілометрів. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість з них (1256 шт.) розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.
Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку «Кобзар», розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, котрий вільно писав як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці Київської губернії (нині це Черкаська область). Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же кріпаком, як і його батьки, які незабаром покинули хлопця, залишивши цей світ.
Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись називатимуть кораблі, друкуватимуть його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставитимуть йому розкішні пам’ятники і відкриватимуть численні меморіальні таблички, випускатимуть на його честь ювілейні монети і засновуватимуть всілякі премії?
Про життя Тараса Григоровича написано немало, і ми не будемо повторюватися. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він 47 років та один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми – життя і свободи, самореалізації та благополуччя, миру і поваги, простих людських цінностей. Його творчість – це його душа, у творчості він був чесним і добрим, яскравим і нескінченно багатим.
А ще Нехворощанська громада щиро пишаєтиься тим, що у 1845 році Шевченко бував у її краях – у селі Шедієве, де милувався лиманами і блакитною стрічкою Орілі, малював кам’яних баб і краєвиди (на фото), гостював у маєтку Андрія Федоровича Лук’яновича. У своїй російськомовній повісті «Наймичка» згадав хутір Бурти. На знак вшанування тих подій у Шедієвому встановлено пам’ятну стелу і створено місце відпочинку «Шевченкова гора», а в центрі Соколової Балки височіє чудовий пам’ятник Світочу…
З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка!
