Вперше в історії України, у 2020 році, відбулися вибори лідерів об’єднаних територіальних громад. Це були люди, що мали стратегічне мислення та чітке бачення розвитку своїх громад.
Повномасштабне вторгнення змінило уявлення про лідерство. Звуки вибухів по всій Україні показали, що справжній лідер – це той, хто забезпечує безпеку, захищає та готовий до самопожертви. Місцеві лідери стали прикладом мужності, патріотизму та самовідданості.
У перші дні повномасштабної війни українські громади стали надійним щитом, організовуючи відсіч ворогу та забезпечуючи життєдіяльність тилу. Ця важлива роль, яку вони продовжують виконувати вже понад два роки, стала можливою завдяки реформі децентралізації та відданості місцевих лідерів.
Серце спільноти: емпатія як опора у часи випробувань
Війна продемонструвала, що справжнім лідером є той, хто вміє не тільки вести за собою, а й відчувати емоції своїх людей, виявляючи емпатію.
В умовах постійної небезпеки, коли кожна українська сім’я хвилюється за своїх воїнів та близьких, ця якість набуває особливого значення. На жаль, багато хто з нас вже відчув гіркоту втрати, віддавши найцінніше – життя рідних заради майбутнього України.
Військові дії привели до того, що в наших громадах з’явилася нова категорія людей – внутрішньо переміщені особи,які змушені були покинути свої домівки через війну, втративши все.Вони найперше звертаються до керівників громад, і саме тут, у відповідь на їхній заклик, проявляється справжня людяність лідера, незалежно від масштабу його відповідальності.
Візія лідерства: як будувати майбутнє України в умовах миру та війни
Коли життя йде своєю чергою, основою розвитку громади є невелика, але віддана команда управлінців, які швидко реагують на потреби мешканців. Безсумнівно, Україна вже перемогла – навіть якщо ще не на полі бою, то у нашій незламній волі до свободи та процвітання.
Навіть в той час, коли триває війна, наші лідери, що представляють різні гілки влади, зобов’язані думати про подальший розвиток держави. Нам слід уже сьогодні шукати відповідь на питання про те, як ми відбудовуватимемо країну після війни та що робитимемо, коли наші герої повернуться додому.
Наші воїни, які зараз захищають Україну, після повернення потребуватимуть нашого розуміння та співчуття. Їхні фізичні та психологічні травми – це частина їхнього героїчного шляху, і ми повинні допомогти їм знову стати повноцінними членами суспільства. Нам необхідно навчитися сприймати їх з повагою, а не з жалістю, і бути вдячними за їхню самопожертву. Це – новий етап у розвитку нашого суспільства.
Поряд із травмами минулого, ми спостерігаємо народження нового покоління – молодих людей, вільних від радянських стереотипів, з власними уявленнями, прагненнями та вибором. Хоча війна завдала непоправної шкоди їхньому дитинству та юності, саме вони є рушійною силою інноваційного та технологічного майбутнього України. Тому ми повинні зосередити на них нашу увагу вже зараз.
Сьогоднішнім лідерам необхідно бути готовими до складних викликів. Кожна громада повинна активно використовувати свої можливості, адаптуючись до сучасних реалій.
Сучасні лідери повинні активно працювати над собою, щоб ефективно реагувати на постійно мінливі виклики. Кожна громада, прагнучи до процвітання, має використовувати свої внутрішні ресурси та можливості, адаптуючись до реалій сьогодення. Постійний саморозвиток, самовиховання та вдосконалення лідерських якостей стануть фундаментом для побудови успішного майбутнього для всієї громади.
За матеріалами блогу, Ирини Гримак, депутатки Львівської обласної ради, засновниці Фонду “Львівщина”.