Особиста думка
Нарешті зруйновано один дуже живучий і шкідливий міф, на який у нас охоче посилалися і батьки, і чиновники, намагаючись “демократизувати” українську школу. Ну, ви ж пам’ятаєте цей солодкий набір: у Фінляндії діти вчаться без зубріння, їм учителі довіряють, вони багато відпочивають, домашніх завдань немає…
І ось, виявляється, така уважна-уважна до потреб дитини, до її ніжного-преніжного внутрішнього світу найкраща в світі фінська система освіти зазнала жахливої поразки.
Як показали дослідження, за чверть століття непоправно обвалилися показники знань з математики і читання. Кожен четвертий фінський школяр не володіє математикою для елементарних життєвих потреб, десь стільки ж читають по складах. Навчати їх далі фактично неможливо, випускати такими – теж. Зате вони дуже, дуже, просто дуже вільні й щасливі. Дурні, вони ж завжди щасливі, це розумним чомусь із ними біда…
Ми, звичайно, до крайнощів Фінляндії ніколи не доходили, але рухаємося й досі тим самим згубним шляхом. Батьки все скидають на вчителів, учителі скаржаться на батьківську байдужість, діти раді “посачкувати” в інтернеті. Ковідна істерія, війна з її тривогами взагалі перетворили навчальний процес на фікцію. Виросли й виростають на наших очах покоління без системного мислення, якими легко маніпулювати.
Ні, ясна річ, серед наших дітей є талановиті й розумні, які мають волю до знань, які старанно вчаться. Але їх мало порівняно з інертною масою, котру потрібно для навчання організовувати. У жодному разі не залізною рукою й ламаючи через коліно, однак організовувати!
Свобода в навчанні – це результат відповідальності, яка сформована далеко не в усіх дітей. Без елементів примусу в школі обійтися не можна, для блага самих же учнів.
Свобода, куплена ціною знань, буде свободою для дурнів. Що вони з нею робитимуть, передбачити неважко, тому розумним з цього “раю” треба чимдуж тікати. Або ж спробувати щось змінити, щоб у нашої держави було хоч якесь майбутнє.
Оксана КОШЕЛЕНКО