Особиста думка
Підвищення посадових окладів учителям – хороша піар-акція. Принаймні, такою вона задумувалася. Але вийшло, як завжди виходить у тих, хто керує державою, керуючись не стратегічними міркуваннями, а стрибками рейтингів у соціологічних опитуваннях. Тому що думають вони про вибори – чергові, позачергові, екстраординарні чи які вже там для нас вигадають.
Та виявилося, що в місцевих бюджетах на це показово-одноразове “піклування”, спущене згори, не вистачає коштів. І місцева влада звертається до Уряду: ви ж своєю державною субвенцією покрили лише потреби вчителів загальноосвітніх закладів. А є ж іще вихователі дитсадків, викладачі мистецьких шкіл, педагоги професійно-технічних закладів, працівники позашкільної освіти. Вони що, менше трудяться? Хіба вони не заслужили? Навіщо ви там, нагорі, поділили педагогів на гідних і негідних? Дайте, будь ласка, субвенцію і для них!
Добре, кажуть в Уряді, може, десь пошукаємо. Підвищимо податки на все, що можна й не можна. Хай батьки дітей заплатять, їх же не жаль, дармоїдів!
Такий ось підхід. На педагогах, які своєю працею заслужили високі зарплати й людську шану, наші верховні правителі бездумно піаряться, створюючи соціальну напруженість, ніби її й так замало. Гроші держбюджету йдуть на підтримку телеканалів олігархів, безсоромно розкрадаються “своїми”, а от на педагогів не вистачає. Вони чужі…
Єдине, для чого вони потрібні – прийти в день виборів і поставити “галочку” там, де накажуть. І все, далі живіть як хочете.
А якщо, нарешті зрозумівши, за кого їх тримають, вони поставлять “галочку” не там? Зріжуть “прохідний бал” державним двійочникам?
Що ж, доживемо до виборів, побачимо. Вони – завжди іспит, завжди випробування. Причому і для тих, кого вибирають, і для тих, хто вибирає.
Оксана КОШЕЛЕНКО