Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки
“Штаб Війська Українського” на Кременчуччині був не єдиною політичною організацією, що намагалася підпільно діяти в часи колективізації. На теренах Лубенщини в 1929-1930 роках чекісти зафіксували агітацію проти комуністичної влади, що виходила з осередків створеної на території РРФСР “Народної революційної соціалістичної партії”.
Незважаючи на “іноземне” походження, партія відстоювала ідеї, актуальні й для українського селянина. Програмні положення НРСП – виразно ліві, що ще раз змушує задуматися над їх масовою популярністю в Україні. Не було й національного забарвлення.
Отже, “ні” – примусовій колективізації, бо вона порушує настанови Леніна про справедливу спілку між селянством і робітництвом. Замість диктату більшовиків – демократична багатопартійність (але “буржуазні” партії заборонені!), реальна влада радам. СРСР планували перетворити на добровільну федерацію. Шлях боротьби за все вищевикладене – збройне повстання.
Не дивно, що серед симпатиків НРСП були й середняки, і розкуркулені, і незаможники. Про це свідчить походження активістів – Матвія Степаненка, Якова Солімовського, Григорія Костянтиновича, Андрія Мисника, Леоніда Сокологорського, Йосипа Ярмоленка, Григорія Шепеля та інших.
Таємні члени партії провели таку ж таємну конференцію, після якої почали готувати збройне повстання. Дати не визначили.
Як і у випадку зі “Штабом Війська Українського”, все впиралося у відсутність зброї. На лубенському рівні створили спеціальну комісію з озброєння. Мріяли перетягнути на свій бік місцеву військову частину, але далі мрій не пішло.
У травні 1930 року за підозрою в підпільних діях чекісти затримали 120 осіб. Втім, більшість з них відпустили – перестаравшись, схопили непричетних. 9 жовтня операцію повторили, заарештувавши 40 чоловік. У межичассі Іван Ковтун (Лохвиччина) та Іван Дмитренко (Чорнухинщина) спробували гуртувати навколо себе дрібні “загони”. Останній навіть напав на Хейлівський сільський виконавчий комітет, знищивши документи, а потім пограбував магазин споживчої кооперації і вчинив напад – щоправда, невдалий – на двох представників влади.
За результатами розгляду справи НРСП кількох її членів засудили до розстрілу. Ще кілька найактивніших отримали 10 і 8 років виправно-трудових таборів.
(Продовження буде…)
Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець
