Менталітет

Лінощі – класична частина національного характеру. Невід’ємна. Принаймні, нас у цьому багато переконували. І першим, мабуть, почав Гоголь. Вареники, що самі стрибають до рота – це він, архетип Пацюка.

А потім був Маланюк з його прокльонами “пассеїстичній” Україні-Аркадії. Де солодко сидіти на призьбі. Співати, їсти і спати.

Або образ чумаків. Ліниво бредуть-ремигають воли. Тягнуть хури солі. На мішках лежить чумак, покурює люльку. І якось відразу й не позбудешся цієї картинки. А вона ж хибна. Чумаки – це люди енергійні й сміливі. Їхати в таку далечінь, де чигає небезпека. Тут треба не тільки калькулювати. Тут треба мати міцну руку й рішучість – опустити сокиру. На череп розбійника.

Україна – Аркадія, Південь. На Півдні родюча земля. Голоблю ввіткни – тарантас виросте. Цю фразу приписують Гоголю.

Але всі, хто хоч трохи знає селянський труд, знає йому ціну. Гаруєш як проклятий зранку до смерку. Тільки взимку відпочиваєш на теплій печі. Діти змалку пасли гусей, овець, свиней, корів.

Ні, ми не ледачі. І не дурні. В точному значенні слова – ні. Але є лінощі й глупота як маскування розрахунку.

Сміття ліньки донести до баків? Нагромадимо купу прямо ось тут? Щоб пацюки бігали? Рано чи пізно приїдуть начальники. Коли їм по шапці можуть дати. Купу приберуть, нам баки прямо біля двору поставлять. Вигідно!

У нас проблеми з демократією? Ой-йо-йой, біда просто. І самі ми невтелепи, не знаємо, не вміємо. Навчіть, міжнародні фонди! Ми лінощі пересилимо, попрацюємо. Бо ви ж платите, і немало.

Не ремонтуються стратегічно важливі об’єкти? Є причина просити міжнародних партнерів. А де допомога – там і в кишеню копієчка. Тобто, мільйон. Тобто, мільярд.

А ні – то рвоне. Ой, рвоне, пів вашої Європи накриє!

Коли немає сили, використовують слабкість. Навіть удавану. І вона стає ефективнішою за справжню силу.

Доки нам вірять, доки нам дають – нам вигідно бути слабкими. І країні нашій – теж. І тим, хто вірить і дає.

Ось таке колесо, яке обертається на осі. Того тарантаса, про який нібито писав Гоголь.

Тарантас на цій щедрій землі вирости може. Але коли ж поїде?

Дмитро ЩЕРБІЙ

Блоги на вибір: