🖋 Нові безглузді посади в напівпорожніх школах. Частина II

Освіта

(Позиція редакції може не збігатися з думкою автора)

Я вже розбирала більш ніж сумнівні функції посади кар’єрного радника, яку планують внести в штатний розпис наших шкіл. Сьогодні поговоримо про інші потенційні посади.

Отже, адміністратор безпеки мереж і систем. Ніби ж так сучасно, так модно, і так, головне, потрібно!

У Міністерстві освіти, схоже, не здогадуються, а підказати нікому, що профільні фахівці дуже дорого коштують. Хороші фахівці, звісно, а не “щоб було”. Адекватної зарплати школи їм не запропонують, тому що й самі критично залежать від державних та місцевих бюджетів. Та й те сказати, що, в нас в Україні так багато залишилося ІТ- та кіберфахівців? Вони або мобілізовані, або виїхали назавжди за кордон.

Та й що їм довелося б робити в школах? Сучасні школи переважно використовують готові хмарні екосистеми (Google Workspace for Education, Microsoft 365, державні й приватні системи електронних журналiв/щоденників). Безпеку таких платформ забезпечують самі провайдери на глобальному рівні. У більшості освітніх закладів мережева інфраструктура обмежується кількома Wi-Fi роутерами, комп’ютерними класами та локальною мережею. Для її підтримки не потрібен повноцінний фахівець із кібербезпеки, вистачатиме залучення системних адміністраторів за цивільно-правовими договорами.

Чи не простіше й розумніше створити єдиний Центр цифрової безпеки при управлінні освіти громади чи області, який моніторитиме стан мереж усіх шкіл району одночасно, аніж тримати окремого сисадміна в кожній школі?

Мудрагелі з Міносвіти хочуть у кожну школу посадити ще й юрисконсульта. Мої аргументи проти — ті ж самі, думаю, ви зі мною погодитесь. По-перше, нормальний фахівець за скромні гроші туди не піде. По-друге, документація стандартизована, немає регулярного навантаження, і навіть хороший юрисконсульт просто битиме байдики. По-третє, при органах управління освітою вже функціонують юридичні відділи чи штатні юристи, які безкоштовно консультують дирекцію шкіл, перевіряють статутні документи та представляють інтереси закладів у судах. А вже якщо раптом виникнуть надзвичайні колізії (чого в нас тільки не буває, правда ж?), тут потрібно за договорами звертатися до авторитетних адвокатських контор з великою практикою.

Щодо посад помічника та асистента вихователя. Це тема окрема, тема складна, і тут не місце її детально розвивати — напишу про це, можливо, іншим разом. Скажу лише, що постійна “нянька” біля дитини з особливими освітніми потребами — не таке вже й добро, як може здатися на перший погляд: надмір опіки нічим не ліпший, ніж її відсутність. Замість утримання штатного асистента в кожному класі дешевше та якісніше залучати профільних фахівців (логопедів, сурдопедагогів, спеціальних психологів) за точковим графіком для надання справді кваліфікованої, а не «буденної» допомоги.

Висновок у мене однозначний: ініціативи Міністерства освіти щодо запровадження нових посад не мають виправдання. Це імітація “сучасних підходів”, яку будуть змушені оплачувати насамперед громади. І ні дітям, ні батькам, ні вчителям від цього не полегшає.

Замість цього підвищіть зарплати вчителям і зробіть нарешті хоч щось, щоб дітей масово не вивозили за кордон. І я маю на увазі зовсім не тупу жандармську заборону виїзду — усувайте якомога швидше причини біди.

А інакше залишаться в порожніх школах лише кабінети, де поважно сидітимуть кар’єрні радники, сисадміни та юрисконсульти.