Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки
Відразу ж, дещо коригуючи назву, скажемо: був незначний відсоток тих, хто відгукнувся на заклик окупаційної влади й добровільно поїхав працювати до Німеччини. Але їх явно не вистачало на задоволення потреб економіки Райху. Тому вивезення на роботу відбувалися примусово й масово. Загальну кількість остарбайтерів з Полтавщини в 1944 році, при поверненні радянської влади, обчислювали в 157 тисяч осіб.
Міські управи, старости й поліцаї складали списки молоді. Частину брали на місцях, ще на когось влаштовували облави, про що ми вже згадували. Визначені й відловлені проходили медичну комісію — німці дуже дбали, щоб східні варвари не завезли до них небезпечних хвороб, тому на місці відсіювання кандидатів здійснювалося ретельно. Після комісії ті ж поліцаї силоміць садовили відібраних у закриті вагони, які йшли на захід.
Звичайно ж, були й відверті порушення навіть тієї видимості хоч якогось порядку. Дослідниця Віта Лахно наводить факт масового обману: «Робітникам залізничного депо (у Полтаві — примітка наша) оголосили, що видадуть довгоочікуваний продовольчий пайок. Коли люди вишикувалися у чергу, поліцаї оточили їх і загнали у заздалегідь підготовлені вагони”.
Чи був шанс урятуватися? Був, і хлопці та дівчата його використовували.
У тій же Полтаві одного дня на деревах і парканах з’явилися друковані листівки із закликом саботувати відправку молоді до Німеччини. Заклик юних підпільників був правильний, але й без нього всі все розуміли.
Наприклад, до пори до часу не брали тих, хто працював на важливій для окупантів роботі. Так, молоді медички й учительки дружно пішли працювати в лісництво с. Вельбівка на Гадяччині — взимку рубали дерева, здирали з них кору. Та наступної осені дівчат таки повезли на роботи в Німеччину.
Хлопці-підлітки часто тікали під час перетримки або вже в дорозі з вагонів. Пійманий в ході облави полтавець Віктор Півтора-Павлов утік з сараю на вулиці Лідова, але недалеко — впав і піймався біля тюрми. Ті, хто жили на півдні області, ставали Робінзонами – переховувалися в плавнях. Рятували й ліси.
А найпоширенішим методом були фальшиві хвороби. Мазали шкіру дратівливими речовинами (наприклад, соком рослин або хімікатами), щоб викликати висипання чи набряки. Штучно підвищували температуру тіла перед оглядом (за допомогою ліків чи специфічних сумішей), симулювали серцеві чи нервові розлади.
І, звісно, життя рятувала незнищенна корупція. Знайомі лікарі в обласному й районних центрах видавали довідки про хронічні чи інфекційні захворювання (туберкульоз, серцеву недостатність тощо).
(Продовження буде…)
Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець
Блоги на вибір:
