Менталітет

“Чути “кру, кру, кру!” – в чужині умру”. Пісня, від якої на очі самі навертаються сльози. Трагедія еміґрації. Злидні, які женуть за океан. Переселенці, які гинуть у незнайомому, ворожому світі.

У часи перебудови виявилося: загинули не всі. Точніше, майже всі вижили. Народили дітей і внуків. Живуть у скромних будиночках. Їздять на скромних авто. Допомагають жертвам Чорнобиля. Працюють на скромних роботах, які й дають їм скромні гроші на все це.

На все це та інше.

І сльози висохли. Бо вони там – зажерлися. Вільний світ! Захід їх зіпсував, заразив жадібністю. Давайте більше! Не питайте, для чого. Ми знаємо, куди витратити! Ви нам винні! Не вказуйте нам! Але пишаємося. Нашого цвіту і так далі. Рамон Гнатишин, Квітка Цісик. Ця співає – виймає душу. І знову котиться щокою сльоза.

Був розподіл на “ми” й “вони”. За часи незалежності він зник. Бо еміґрували масово.

Прибирали за старими. Будували. Піццу розвозили. Наповнювали борделі. Переказували гроші рідним. Еміґрація стала звичною. Власне, й слово не те – високе, політичне. Поїхали, приїздять, можуть вернутися взагалі. Ніхто не заборонить. Ніхто не співчуває, але й ніхто особливо не заздрить.

Зображення ілюстративне

І пісня була, написана тут. Гурт “Таліта Кум”, називається “Іноземці”:

Може, країна

Така – Україна

Хто любить – той кине,

Ca va.

Всі ми тільки іноземці,

Завжди тільки іноземці,

В літаку і у підземці,

Навіть вдома іноземці.

Велика війна. За кордоном – мільйони. Частина розчинилася. Серед чужих. Тихо, не привертаючи уваги. І зітхнула з полегшенням. Частина горить патріотичним вогнем. Переважно в соцмережах.

Яка сміливість! Віра! Як добре звідти видно героїв на щитах!

З-за кордону повернуться одиниці. Решта розчиниться теж. Свіжа кров для охлялої Європи. Що ж, нехай. Тільки пісню знакову б написали. Щоб сльозу викликала. По обидва боки державного кордону.

…Якщо нас так багато там, то що не так тут?

Дмитро ЩЕРБІЙ

Блоги на вибір: