Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки
Революція 1905-1907 років позитивно вплинула на розвиток кооперації. Це була форма самоорганізації на економічному ґрунті задля отримання прибутку й задоволення потреб населення.
Але не тільки. Адже мережа кооперативів явочним порядком демонструвала хай не цілковиту, але потенційну самодостатність національної економіки, окреслювала її природні межі. Це була можливість перейти зі стану “скарбниці ресурсів” до стану їх переробника на місцях. Зрозуміло, що такі тенденції загрожували існуванню імперії.
(…У попередній статті ми розповідали, як під час революції 1905-1907 років у провінційних Лубнах був створений короткочасний орган самоврядування, що складався з представників українських національних сил , — так звана “Лубенська республіка”...)
До 1907 року Полтавщина посідала перше місце серед українських губерній за кількістю відкритих споживчих товариств (137). У 1915 році їх уже було понад 400, у 1916 році – 673, а чисельність пайовиків становила 135 тисяч.
Втім, ці привабливі показники приховують важку роботу. Кооперативи швидко виникали й швидко припиняли існування. Комусь із організаторів бракувало досвіду, десь підводили постачальники. Бажання широких народних мас гуртуватися й працювати не завжди дорівнювали їхнім можливостям.
Низову самоорганізацію треба було підтримати й, об’єднавши, вивести на новий рівень. За це взялися два активні діячі кооперативного руху – Борис Мартос та Дмитро Шульга.
Полтавське товариство гуртових закупок, засноване ними, почало діяти 1915 року. З 20 тис. обороту за перший місяць через півроку місячний оборот був понад 200 тисяч.
Цього ж року запрацювала Полтавська спілка споживчих товариств – перша в Російській імперії. Кооперативний і громадський діяч Михайло Токаревський згадував: “Полтавська спілка ніколи не мала «імперіалістичних» тенденцій поширювати свій район діяльності, натомість прагнула до повного обслуговування потреб товариств та повітових союзів Полтавщини — своїх членів. Внаслідок того Полтавська спілка вже в 1918 р. давала своїм членам краму понад 70% їхнього обороту, причому деякі товариства та союзи (напр. Кобеляцький) мали краму з Полтавської спілки на всі 100%. Такого успіху по наших відомостях не досягав жодний кооперативний союз протягом усієї історії кооперації”.
(Продовження буде…)
Вадим Гонтаренко, краєзнавець
Схожі статті за темою:
