Комуністична влада поставила українських селян на межу виживання, вимагаючи від них завищених хлібоздач. Це призвело до масових виїздів із сіл, насамперед, у грудні-січні 1933 року.
Чекісти зреагували відразу. ДПУ категорично заборонило сільрадам видавати будь-які довідки на виїзд. Воно активізувало агентуру для виявлення їх організаторів, щоби тих заарештувати. В районах установили так звані “оперативні заслони”.
Вже на початку лютого чекісти доповідали: по всій Україні в межах районів затримали 3 тисячі 861 людину, з них 3 тисячі 521 людину повернули на місце проживання – здихати з голоду. На залізниці затримали 16 тисяч 733 особи, з них 15 тисяч 109 осіб повернули на місце проживання.
Як відомо, на той час окремої Полтавської області не існувало – її територія входила до складу Харківської. Тому дані є лише по ній в цілому – виїхало понад 20 тисяч селян. Очевидно, більша частина з них жила на теперішній Полтавщині.
Чекісти визнавали, що зареєстровані села, з яких втекли всі дорослі чоловіки. Наводять приклади, серед яких і цей – “по 5 селах Градизького району виїхали майже всі глави родин”.
Куди ж вони їхали? У великі міста на заводи й новобудови першої п’ятирічки. Дешева робітнича сила там була ой як потрібна.
Влада опинилася в дивній ситуації – ніби й селян треба на місця вертати, але без них не буде ніякої могутньої індустрії. Ось у цей “просвіт” вдалося прослизнути частині хліборобів, осісти в містах, якщо пощастило – забрати решту вцілілої родини.
Та чи багато їх вціліло? Головний чекіст Харківської області товариш Кацнельсон 5 червня 1933 року писав шефові української ДПУ товаришеві Балицькому: особливо вражені “продтруднощами” Хорольський, Чутівський. Полтавський, Решетилівський, Кременчуцький, Кобеляцький, Глобинський, Ново-Санжарський райони, “де захворювання і смертність на ґрунті виснаження почали набувати загрозливих розмірів”. І хто ж винен? “Значна частина дорослого населення”, яка “роз’їхалась по різних містах у пошуках заробітку й хліба, залишивши дітей на поталу долі”.
Які все-таки погані ці селяни і які співчутливі чекісти…
(Продовження буде…)

Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець
Продовжуючи тему:
🖋 Як мешканці Полтавщини рятували євреїв під час німецької окупації
Із 220 тисяч населення Полтавщини, знищеного німцями, 22 тисячі становлять євреї
🖋 Ким і чому не хочуть ставати наші вступники
Минулого разу я аналізувала рейтинг найпопулярніших професій, які обрали вступники
🖋 Ким хочуть стати і чи стануть ними наші вступники
Міністерство освіти і науки оприлюднило дані щодо кількості поданих заяв у заклади вищої освіти
Нотатки про нас. літо, спека, відпочинок
Асфальт м’якне. Піт стікає. Сорочка липне до спини. Вітрець віє, але не прохолодою, а спекою. Тією ж, яка й скрізь. Думати не хочеться. Робити — тим більше…
🖋 Як мешканці Полтавщини не хотіли ставати остарбайтерами
Відразу ж, дещо коригуючи назву, скажемо: був незначний відсоток тих, …
🖋 Нові безглузді посади в напівпорожніх школах. Частина II
Я вже розбирала більш ніж сумнівні функції посади кар’єрного радника, яку …
🖋 Нові безглузді посади в напівпорожніх школах. Частина I
Ще у вересні 2024 року Міністерство освіти сповістило всіх нас…
🖋 Хто й чому ставав поліцаями за німецької окупації
Вивчаючи історію, не дивуєшся, що вона повторюється, адже принципи влади й стратегії…
🖋 Нотатки про нас. Дуби в лісі людей
Індивідуалізм походить від індивідуальності. А мати індивідуальність — це добре. Схожий сам на себе. Не губишся в лісі людей…
🖋 Як ненависні поліцаї виконували завдання окупаційної адміністрації
Жодна влада не може обходитися без органів правопорядку …
🖋 Вступна кампанія, програна заздалегідь
Згадуємо вступні іспити в старі часи з хвилюванням і ностальгією, розуміючи, що й раніше все було непросто
🖋 Як працювали місцеві управи за німецької окупації
Німецька влада створила на окупованій Полтавщині комендатури. Вони займалися як воєнними, так і…
🖋 Нотатки про нас. Розраховані лінощі вдаваних дурників
Лінощі – класична частина національного характеру. Невід’ємна. Принаймні, нас у цьому багато переконували
🖋 Науки, які потрібні навіть тим, хто про це не замислюється
Без розвитку точних наук загине будь-яка держава, тим більше, коли йдеться про …
🖋 Пани бурґомістри, або картотека керівних кадрів
Будь-яка окупація веде за собою неоднозначну тему колаборантства. Неоднозначну з двох причин. По-перше…
🖋 Нотатки про нас. Золоті руки, золоті голови й золоті мішки
Професійність – чарівне слово. Ми його любимо. Ми любимо, щоб сантехнік мав золоті руки. Щоб лікар уважно…
🖋 Страх і хаос, або приречені на масове мародерство
Серпень-вересень 1941 року на Полтавщині, як і скрізь в Україні, були наповнені організованим згори…
🖋 Нотатки про нас. Тут і там, де нас нема
“Чути “кру, кру, кру!” – в чужині умру”. Пісня, від якої на очі самі навертаються сльози…
🖋 Чому/навіщо в Полтаві закривають дитсадки?
Міська влада Полтави щойно закрила три дитсадки, і ніхто цьому не дивується, ніхто…
🖋 Самоорганізація 1941-го між патріотизмом і примусом
22 червня 1941 року перші німецькі бомби впали на…