Коли влада суто економічні проблеми вирішує брутальними силовими методами, це значить, що проблеми з’явилися з причини її власної непрофесійності. Яскравий приклад на підтвердження сказаного – політика хлібозаготівель в СРСР наприкінці 1920-х років.

Нагадаємо: криза виникла тому, що правлячий режим не зміг урівноважити ціни на збіжжя та промислові товари. Селяни не хотіли задешево здавати перше, бо тоді б не вистачило грошей на другі. Хліб притримували “до кращих часів”, його ринкова ціна зросла, тож у містах виникли продовольчі труднощі.

Кого влада вважала винуватцями і як ліквідовувала кризу, добре видно на матеріалах діяльності чекістів Полтавщини. Ці дані дослідила Наталя Романець. Зацитуємо розлогий фрагмент з її праці “Репресивні статті хлібозаготівельних кампаній 1927-1929 рр.” (2014):

“У рамках нового етапу хлібозаготівельної кампанії ДПУ республіки санкціонувало проведення з 20 червня 1929 р. «масової операції  з  вилучення куркульського  та антирадянського елементу». Основний оперативний  удар  спрямовувався  проти «куркульських  районів  з  великими  хлібними  припасами,  які внаслідок  значної  антирадянської  активності  куркульства  та  інших  причин  відставали  з  виконанням хлібозаготівельного плану». Під час цієї операції Полтавський окрвідділ ДПУ лише з 20 червня до 10 липня 1929 р. ліквідував 40 «контрреволюційних угруповань», заарештувавши 131 особу, і вилучив 72 одинаків. Загалом тут намічалося вилучити 128 осіб, але «через опір і активність антирадянських і куркульських елементів» план  вирішили  перевиконати.

…Полтавський окрвідділ ДПУ не збирався припиняти «оперативний натиск» на село і після завершення  масової  операції,  організувавши  додаткове  вилучення  колишніх  поміщиків,  великих землевласників, активних учасників повстанського й бандитського руху загальною чисельністю до 300 осіб… Нову репресивну акцію санкціонувала постанова політбюро ЦК КП(б)У від 5 липня 1929 р. Полтавські чекісти разом з окрпарткомом мали підготувати до 20 липня список куркульсько-поміщицьких господарств, що активно виступали проти хлібозаготівель, «на вислання за межі України»…

…Досягнути задекларованої владою мети не вдалося, адже навіть органи ДПУ УСРР зрозуміли, що хлібозаготівельний план виконували не стільки за рахунок куркульства, скільки завдяки середняцьким і бідняцьким верствам. Переконання влади щодо наявності в заможних верств села значних хлібних лишків спростовують дані обшуків: наприклад, лише в 135 осіб із 203 заарештованих Полтавським окрвідділом ДПУ виявили хліб, при цьому  розміри  вилученого  не  вказувалися”.

Навіть якщо зважити на властиву чекістам схильність створювати “контрреволюційні організації” з повітря, мабуть, факти організованого селянського опору таки мали місце. Однак ні арешти, ні величезні, просто непідйомні штрафи на “куркулів” і “саботажників” бажаного результату не дали: схованого хліба було не так багато, як уявлялося владі.

Втім, наступ на хлібороба не послабили, а посилили. Сільські активісти й прислані з міст партійці – “хлібозбирачі”, а насправді класичні терористи – перетворили його життя на пекло. Наставав час примусової колективізації.

(Продовження буде…)

Виселення родини розкуркуленого селянина. Донеччина, 1930 рік. Фото сайту АРГУМЕНТ

Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець

Більше цікавого на цю тему: