Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

У перших числах березня 1938 року новопризначений начальник Полтавського обласного управління НКВС майор держбезпеки Олександр Волков заявив своїм підручним, що одиночних справ до розгляду приймати не буде. Він вимагав усіх заарештованих пов’язувати в ворожі організації, причому в деталях розповідав про технологію фабрикації.

– Ворог хитрий, – повчав енкаведистів шеф, – він всього не каже, але треба записувати не тільки 100% того, що він каже, а й 40% того, що він думає.

Олександр Волков. Фото сайту ЗМІСТ

Волков створив 5 міжрайонних оперативно-слідчих груп з розташуванням у Полтаві (керівник Воробйов), Кременчуці (Борін), Лубнах (Мастицький), Миргороді (Куценко), Золотоноші (Брюховецький). Вони миттєво презентували вигадані “організації”, побудовані за військовим принципом, які складалися з загонів, рот, батальйонів і навіть полків.

Улюбленець Волкова Куценко так прагнув вислужитися, що той його навіть зупиняв. Наприклад, не дозволив вигадати 4-й чи 5-й за рахунком миргородський полк.

Очільником обласного націоналістичного центру енкаведисти “призначили” заарештованого командира 75-ої стрілецької дивізії Тищенка. Потім його “пересунули” в такий же міфічний правотроцькістський центр, “сформований” з працівників обласних партійних і радянських організацій. 

До його керівництва карателі зарахували Жученка, Удовиченка, Харченка, Пономаренка, Синюка. Волков разом з начальником 1-го відділення 2-го відділу УНКВС по Полтавській області Федоровим довго й уперто “обробляли” Пономаренка, внаслідок чого той підписав протокол, куди йому вписали зізнання про нібито загибель 25-30 тис. га пшениці та інших сільськогосподарських культур. Зізнання потягло за собою арешти на районному рівні.

Виписка за 19 квітня 1938 року про кількість засуджених до розстрілу в областях України. Фото сайту Полтавщина

Коли з Києва “спустили” наказ про необхідність відшукати в області мережу підпілля під назвою “Молода ґенерація”, Волков її вигадав “з нуля” і ув’язав із правотроцькістським, націоналістичним і червонопартизанським центрами. Осердям визначили Лубенську комсомольську організацію.

“Священний союз партизанів” Волков “розкрутив” за дорученням народного комісара внутрішніх справ УРСР Успенського. Його штаб – Федорченко, Мачинський, Петров-Падуст, Єчко, Волочай, Писаренко, Макуха, і вони начебто готували збройне повстання.

Винних енкаведисти призначали масово й з усіх суспільних страт. Окрім чиновників і червоних партизанів, бачимо й групу колгоспників з Карлівського району, і кременчуцьких лікарів. Останніх звинувачували в бактеріологічному шкідництві.

Справи, як і раніше, розглядали позазаконні утворення – “трійки”. Вершителі доль за вечір виносили вироки сотням тисяч полтавців.

Від початку до серпня 1938 року за справами, сфабрикованими органами НКВС, засуджено 4 тисячі 353 мешканців Полтавщини.

(Продовження буде…)

Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець

Продовжуючи тему: