Особиста думка

Непродумана як слід освітня реформа сповнена кричущих несправедливостей, які виправдано непокоять батьків. Ніби їм мало причин для тривоги, так чиновники приготували для них “подарунки”, міни сповільненої дії, що, “вибухаючи” тепер, коли країну дезорганізувала війна, зносять усі розумні межі.

Перше. Закриття 10-11 класів у школах громад – величезна проблема. Сьогоднішні дев’ятикласники навчаються за старою програмою, яку розробляли на основі держстандарту 2011 року. Він і, відповідно, вона втрачають свою дію. Нового стандарту немає, і чи/коли він буде, незрозуміло. Батьки благають владу – дозвольте два роки довчитися нормально! Та держава не дає реалізувати законне право на освіту, викидаючи хлопців і дівчат на вулицю, хоча до цього чиновники заспокоювали: все нормально, не турбуйтеся, закінчите тут! То й що, батькам після цього просто назавжди вивозити дітей з країни?

Друге. Чому дітей фактично поділили на міських і сільських, і останні мусять їздити на навчання до профільних закладів по вбитих шляхах за 40-70 км? Це з нашим рівнем безпеки, з нашим рівнем доріг і з галопуючими цінами на пальне? А якщо батьки захочуть своїх дітей поселити, щоб уникнути цього небезпечного катання, то там, зрозуміло, немає гуртожитків. Що, платити за найману квартиру? Ви знаєте, скільки вона коштує? Навчатися дистанційно – знову й знову? Ну, і яка в такої освіти буде якість?

Третє. Чи скрізь цього року ліцеї наберуть достатню кількість учнів? Чи не буде в одних густо, а в інших пусто? А де набрати на них же викладачів з академічною освітою? Крім того й насамперед, система профільної освіти вимагає не просто зміни вивісок і печаток, а величезних фінансових вкладень. Де вони візьмуться, коли українська економіка присмерті? Без них буде вже звичайна й звична для нас профанація.

Четверте. А куди з простягнутою рукою підуть “вивільнені” вчителі? Тут під особливою загрозою опиняється знову-таки село…

Розумно формувати мережу ліцеїв, продовжити дію старого освітнього стандарту на два навчальних роки – ці кроки пропонують  батьки.

Та хто тих батьків почує?

Оксана КОШЕЛЕНКО

Блоги на вибір: