Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Голод 1932-33 років – болюча рана, яка ніяк не відійде в історію, постійно зринаючи в політичних протистояннях сучасності. Багато написано – аргументованого й спекулятивного. В голоді заведено звинувачувати всю комуністичну владу. Але задля справедливості треба чесно говорити про те, що серед комуністів і комсомольців низового рівня було багато тих, хто виступав проти політики Москви й Харкова.

У 1932 році там “спустили” до виконання нереальні плани хлібозаготівель. Про реакцію на них активу Полтавщини свідчать офіційні документи чекістів.

У Комарівській сільській раді Кобеляцького району всі присутні на зборах комсомольці голосували проти прийняття плану хлібозаготівель. У Степанівці Чутівського району кандидатська група відмовилася від плану й постановила, щоб районний парткомітет вислав комісію для визначення фактичної урожайності. На пленум Градизької сільської ради  з’явилося лише чотири члени партії з шістнадцяти, вісім із сорока комсомольців – відповідно, план не був прийнятий. У Головачі Полтавського району проти плану виступили партійці.

Комсомольці Малоперещепинської ячейки Васильченко й Новикова категорично відмовилися працювати на хлібозаготівлях: “Не підемо нікуди, хліба в селян немає, ми не хочемо наживати собі ворогів”.

Комуніст, голова Буланівської сільради Мороз говорив: “Не знаю, що робити, мимоволі станеш опортуністом, коли дають нереальні плани. Якщо їх виконаємо, остаточно розвалимо колгосп, і колгоспники залишаться голодними”. Ті ж самі слова інформатори ДПУ чули і від голови артілі “Червоний степ” (Тимофіївка Гадяцького району) Земеїци. Голова артілі “Вулкан” Коржицької сільради, партієць Вашкевич виконав лише 20% плану і решту хліба віддавати відмовився: “Немає чим прогодувати колгоспників”.

Голова колгоспу в селі Житловому Градизького району Кривко говорив людям: “Я вас, колгоспники, захистити не можу, ваш порятунок залежить від вас самих, не давайте хліба та й кінець”. У колгоспі “Червоної Міліції” (Калашники Полтавського району) правління колгоспу вирішило відраховувати по 5 фунтів з кожного змолоченого пуду – нездане зерно мало йти “на громадське харчування” колгоспників. Так само чинило правління колгоспу імені Шевченка Оржицької сільради.

Влада називала такі вчинки “хищением”. Звинувачених заарештовували, хліб забирали. Передбачення голів колгоспів збулися – настав голод.

(Продовження буде…)

Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець

Продовжуючи тему: