Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Широкі селянські маси й інтелігенція, що вийшла переважно з тих же народних мас після революції 1917 року мали соціалістичні погляди. Вони хотіли суспільної справедливості, що, насамперед, виявлялася б у розподілі землі й мирній праці на ній. Більшовики ж несли соціалізм, неприйнятний для тогочасних українців. У ньому бракувало національної складової. Тому навіть у КП(б)У – комуністичній партії (більшовиків) України – виникали єретики, які заперечували її “єдинонеділимський” дух.

Під час громадянської війни діяла Українська комуністична партія (боротьбистів), що потім злилася з більшовиками. Але злиття було негармонійним, і це видно за окремими фактами на місцях. Наприклад, з 131-го члена Лубенської повітової організації КП(б)У абсолютна більшість була боротьбистами і вони не приховували своєї української налаштованості. Губернський комітет втратив над організацією контроль, і влітку 1920 року мусив її розпустити й перереєструвати.

Ще одна політична сила “виділилася” з Української соціал-демократичної партії в січні 1920 року. Вона назвалася просто – Українською комуністичною партією. Більшовики охрестили її членів “укапістами”.

УКП мала марксистських теоретиків високого рівня, і тут їй КП(б)У явно програвала. Вони цілком обґрунтовано твердили – на відміну від Росії, в Україні соціалістична революція відбувається паралельно з національно-визвольною. Радянська влада повинна довести обидва процеси до логічного завершення. Українська Соціалістична Радянська Республіка має бути самостійною, а не бутафорською.

Діяльність УКП після завершення громадянської війни була обмежена. Коло прихильників – незначне. Проте, на Полтавщині вона таки відзначилася – Кобеляцька повітова організація КП(б)У перейшла в УКП. Причина – шкідлива національна політика більшовиків, яка викликає повстання. Заяву про перехід підписала вся правляча верхівка – понад 20 осіб. Ключі від будинку повітового комітету передали начальству, бо там нікого не лишилося.

Це викликало скандал. Більшовики прислали до Кобеляк на швидку руку зібраних партійців і випустили спеціального обіжника для роз’яснення ситуації. Навіть Ленін публічно згадав “кобеляцьких комуністів” – нібито з іронією, а насправді – з осторогою.

Ініціатори акції – Яків Огій та Іван Майстренко – потім повернулися до лав КП(б)У. Перший доріс до заступника народного комісара землеробства УСРР, був розстріляний. Другий був репресований, під час Другої Світової війни еміґрував, разом з Іваном Багряним створив Українську революційно-демократичну партію. З неї Майстренка виключили – за надто ліві погляди.

УКП саморозпустилася 1925 року. Жодної політичної партії, крім КП(б)У, в Україні не залишилося.

(Продовження буде…)

Вадим Гонтаренко, краєзнавець

Статті схожі за темою: