🖋 Нотатки про нас. Панство і хамство

Менталітет

Панство — це порода. Не про генеалогію мова, не про вишукування високорідних предків серед пастухів і орачів. Мова про вроджені здатності. Спокій, скупість на слово, усвідомлення обов’язку, увага до нижчих.

Так, увага й опіка.

Хто змушував найкращих українських поміщиків відкривати в диких, неграмотних селах школи й лікарні? Та ніхто. Внутрішій обов’язок.

Хто змушував Катерину Білокур малювати й зберігати свій тонкий внутрішній світ? Звичайну сільську тітку серед гигикання й тицяння пальцями? Та ніхто. Талант, відповідальність перед тим, що вище за тебе.

Панство — це наведення ладу в своєму маєтку. Хамство — це руйнування чужого маєтку й дбання про себе. Байдужість як принцип.

Коли Катерина Скаржинська за свої гроші засновувала музей під Лубнами, вона думала про нащадків і майбутнє. Про тяглість історії, про відкриття її багатств наступним поколінням.

Коли місцева влада Скаржинську не підтримала, та передала свою колекцію до Полтави. Добре, що до Полтави. Бо скільки загальнонаціональних скарбів спалено, погромлено, вивезено на північний схід і захід!

Думати наперед і про інших – то панські химери. Хтозна, чи й буде воно, майбутнє. Головне те, що сьогодні. Ось воно, помацати можна, з’їсти, покраяти, вкрасти, продати. Купити за нього душі й тіла, поширивши далі епідемію хамства, мов африканську чуму свиней.

Хамство — це відсутність відповідальності. Брак совісті. Небажання оцінити себе, покаятися за помилки, які дорого обходяться країні.

Хамство обирає панувати над собою хамство. Кращих не виберуть нізащо. А потім виють, звинувачують усіх, крім себе.

Панство — це відповідальність. Розуміння, що люди є такі як вони є. Недосконалі. І використовувати їхню глупоту й підлість у власних інтересах — глупо й підло. Чим же тоді ти кращий за них?

Розкішними апартаментами? Рахунками? Простопородною лялькою з обколотим обличчям і в брендових шмотках?

Хамство, розчарувавшись у виборі, закидає своє породження камінням. Замість того, щоб його зібрати й збудувати щось для майбутнього.

Палацу, може, й не вийде, але від вітру, дощу й ракет захистить.

_{Дмитро ЩЕРБІЙ}