Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки
Жодна влада не може обходитися без органів правопорядку. Не могла обходитися й німецька окупаційна — доводилося вдаватися до послуг “унтерменшів”, які добровільно ставали до лав поліції.
Історик Іван Дерейко пише:
“Низовими одиницями поліції були сільські поліційні відділи, що створювались при старостатах (від 3 до 15 чол. кожен). В містах і райцентрах кількість поліцаїв становила 40–50 чоловік, половина з яких становила резерв на випадок непередбачених ситуацій12. Райполіція зазвичай формувалась у взводи і роти, для зручності керування. У центрах генеральних округ та великих містах було створено районні відділки (Revier)… Загальна чисельність місцевої поліції не повинна була перевищувати 1% населення, але навіть цієї цифри вона ніколи не сягнула”.
Протягом наступного року поліцію реформували, збільшуючи чисельність і фаховість, але так і не виреформували. Кількісно ж її склад становив по 500 осіб на кожен район Полтавщини.

Поліція забезпечувала такий-сякий порядок, збирала податки, організовувала громадські роботи, охороняла третьорядні за важливістю об’єкти. Шуцбатальйони виїздили на боротьбу з партизанами, проте наражатися на кулі бажали не дуже.
Той же Дерейко наводить такий факт:
”Вояки 119 шуцбатальйону, дислокованого в Кременчуку, на операцію виїжджали тільки раз, але замість розшуку партизанів влаштували пиятику в селі, яке було ціллю операції, після чого на наступний день були звідти вивезені німцями і більше в таких акціях не застосовувались”.
Іноді, з погляду окупантів, бувало й гірше, ніж хмільний саботаж. Коли нацисти запідозрили керівництво полтавської поліції у зв’язках із підпіллям, діяли рішуче. 9 грудня 1942 року вони заарештували весь особовий склад поліції. Організацію підпорядкували німецькій поліції порядку, ввели казарменне положення, а назву змінили на «Гільфс-поліція» (Hilfspolizei).
Окрема ганебна сторінка — участь поліцаїв у винищенні євреїв. Гришків ліс, артсклади, Пушкарівський яр… Це тільки в Полтаві.
І, звичайно ж, масові облави на молодь, яка не хотіла їхати “остарбайтерами” до Німеччини. “Прочищали” вулиці, ринки, допроваджували силою до вокзалів, саджали у вагони.
Соціально-психологічний портрет німецьких помічників дамо наступного разу.
(Продовження буде…)
Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець


