Освіта
(Позиція редакції може не збігатися з думкою автора)
Минулого разу я аналізувала рейтинг найпопулярніших професій, які обрали вступники в заклади вищої освіти. Настав час іще раз зачепити болючу тему, а саме професій непопулярних, але важливих для розвитку держави й суспільства.
Зізнаюся, мені якось відверто байдуже до малого інтересу, які викликають релігієзнавство та богослов’я. Не буду вибудовувати версій щодо прогресивності чи деградації молоді, розчаруванні у Вищій Силі внаслідок війни і так далі. Як то кажуть, Бог з ними.
“Охорона праці” й “Громадське здоров’я” мене не хвилюють теж. Ну давайте ж чесно: перша професія завжди була перекладанням папірців з місця на місце, а коли траплялася катастрофа, завжди знаходили “стрілочників”. Ні великих грошей, ні престижу — навіщо воно молодим? А “Громадське здоров’я” на тлі страшної кризи “реформованої” фахової медицини — це відверта насмішка над здоровим глуздом.
Небажання освоювати спеціальність “Дитячі та молодіжні служби” попри свою зрозумілість, уже відчутно впливатиме на дійсність. Після війни залишиться багато сиріт, зокрема й при живих батьках, будуть жертви нових розлучень, посилиться асоціальність підлітків, зросте рівень агресії в їхньому середовищі. І комусь цим треба буде займатися…
Непопулярність “Металургії” (857 заяв) адекватна стану деіндустріалізації країни. Крупні підприємства або вже не існують, або можуть бути зруйновані в будь-який момент. Те ж саме з “Технологіями легкої промисловості” (825 заяв) і “Деревообробними та меблевими технологіями” (482 заяви). Єдиний профільний товар, який має зараз, на жаль, величезний попит, і він не має тенденції до зменшення, — труни. Але для їх виготовлення вищої освіти ніби не потрібно.
Якщо країна протягом останніх десятиліть послідовно й неухильно деіндустріалізувалася, то логічно, що спеціальність “Прикладна фізика та наноматеріали” (880 заяв) автоматично вибуває з пріоритетів. Де ти цю прикладну фізику застосовуватимеш? Хочеш бути вченим, знаючи, які жалюгідні крихти виділяє держава на фундаментальну науку? Вчитися, щоб працювати за кордоном? Але ж це складно, є багато простіших і затребуваніших за кордоном професій.
Вдумайтеся: на всю й досі немаленьку державу в центрі Європи — лише 880 бажаючих займатися фізикою. Цю фразу треба повторювати кожен раз із сигналом повітряної тривоги, бо вона страшніша, ніж ракети. Тому що без фізики, теоретичної і прикладної, у нас ракет не буде. Нічого не буде…
І не треба звинувачувати “несвідомих” абітурієнтів і батьків. Природно, що вони (і тут дані по Полтавщині підтримують загальноукраїнські тренди) прагнуть обирати масові, цифрові, швидко адаптовані до нових умов або високооплачувані професії (ІT, маркетинг, право, психологія, міжнародні відносини). А присвячувати все життя глибокоспеціалізованим, складним сферам за явної відсутності перспектив кар’єрного зростання і гідної оплати — хто на це йтиме? Коли є значно легші й доступніші альтернативи, як не тут, то за кордоном.
Дані про цьогорічний вступ до закладів вищої освіти — це діагноз країні. І він безрадісний.
Оксана КОШЕЛЕНКО
Блоги на вибір:
