Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Лютий 1917 року. В Російській імперії знову революція, і знову в центрі всіх прагнень селянства – земля. Навколо цієї практичної мети не гріх було й об’єднатися. Ініціатором руху за землю стала партія українських соціалістів-революціонерів, яка  мала великий вплив на Полтавщині.

За її ініціативи напередодні Всеукраїнського селянського з’їзду пройшли губернські з’їзди. 16-17 квітня під головуванням Миколи Ковалевського відбувся він і на Полтавщині. На нього прибула понад тисяча делегатів з усіх повітів губернії.

Мико́ла Микола́йович Ковале́вський

Гарячі голови пропонували націоналізувати всю землю без викупу. Але більшості ця ідея здалася занадто радикальною. На одне господарство вирішили затвердити 50 десятин землі, в кого більше – наплювати на закони й просто відняти. Всі правочини з нею – заборонити: сиди й чекай, поки прийдемо й заберемо.

Свою – найчисельнішу – делегацію Полтавщина послала на з’їзд “Крестьянского союза” в Петрограді. Представники українських губерній заявили про свою осібність і створили свою Раду. Втім, жодного діалогу з російськими делегатами не вийшло – в останніх імперське традиційно взяло гору над класовим. Українські делегати полишили з’їзд, міцно пов’язавши соціальні питання з національною автономією: ми на місці будемо вирішувати, як нам ділити чужу землю.

28 травня – 2 червня 1917 року в Києві відбувся Всеукраїнський селянський з’їзд. Він постановив: приватну власність на землю – ліквідувати, землю без викупу передати до спеціально створеного фонду й роздати бідним селянам. Тим, хто використовує найману працю – нічого.

Делегати створили Всеукраїнську раду селянських депутатів, на інтереси якої орієнтувалася Центральна Рада. Очевидно, поверхова підтримка цих популістських прагнень і, як не парадоксально, водночас жорсткої волі для їх реалізації призвели УНР до закономірної поразки.

Надійною опорою держави біднота бути не може. На цьому стояли заможні землевласники. Більшість із них – мова про поміщиків – були або російсько-спрямовані, або індиферентні.

Створити самостійну державу прагнула лише Українська демократично-хліборобська партія. Її заснували в Лубнах 29 червня 1917 року Сергій Шемет і один з найсвітліших розумів століття В’ячеслав Липинський.

Шемет Сергій Михайлович
В’ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нський

В Установчих зборах взяло участь 20 поміщиків і 1,5 тисячі селян. Вони виступили за збереження приватної власності і поділу землі цивілізованим шляхом. Згодом вона, ця єдина права партія, стане опорою Української Держави гетьмана Скоропадського.

Учасники установчого з’їзду Українського союзу хліборобів-державників, Рейхенау, 4—8 червня 1922 року. Зліва направо сидять: Іван Леонтович, гетьман Павло Скоропадський, В’ячеслав Липинський, Людвіг Сідлецький; стоять Михайло Тимофіїв, Микола Кочубей, Адам Монтрезор, Андрій Білопольський, Михайло Савур-Ципріянович, Ігор Лоський, Володимир Залозецький, Сергій Шемет, Олександр Скоропис-Йолтуховський.

Різниця інтересів означилася, і означилася чітко. Одна з двох нерівних частин українського суспільства мала зникнути як клас.

(Продовження буде..)

Вадим Гонтаренко, краєзнавець

Схожі статті за темою: