Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Незважаючи на професійність фахівців уряду Скоропадського в намаганнях вирішити аграрну проблему, селянство своєю масою вимагало землі відразу, багато й порівну. Тому воно легко повелося на обіцянки лівих українських і російських партій.

У листопаді-грудні 1918 року проти гетьмана Скоропадського було організовано збройний заколот. Зійшлися інтереси селянства, українських лівих (у взаємодії з більшовиками) та невдоволених режимом військових.

Наприклад, присязі зрадив Полтавський корпус під командуванням Петра Болбочана, і 29 листопада гетьманська влада на Полтавщині впала. На гребінь стихії винесло полтавця Симона Петлюру, який згодом накаже Болбочана розстріляти, звинувативши – ви не повірите – в зраді вже й самого Петлюри.

Перший Генеральний Секретаріат Центральної ради, Київ 1917. Петлюра – сидить крайній праворуч. Фото сайту Полтава 365

Зрадить гетьмана й Андрій Макаренко, наш земляк з Гадяча – він був директором одного з департаментів Міністерства залізниць, після заколоту став членом Директорії, емігрував, помер у заокеанському Техасі.

В організації заколоту Петлюрі та його прибічникам допомогла агентурна мережа. Причому, цілком легальна – йдеться про кооперативи, широко розгалужені й на Полтавщині.

Дослідник Павло Гай-Нижник пише: “Численні агенти таких кооперативів були й за сумісництвом зв’язковими української соціалістичної опозиції. Лише ті села, що на своїх сходах приймали українські соціалістичні доктрини, отримували кооперацію, що дійсно допомагала населенню. Таким чином, піп, вчитель та кооперативи стали трьома союзниками С.Петлюри, дії яких він координував через Союз земств і завдяки яким, як зізнавався начальник гетьманського Штабу, «усі його (Петлюри) розпорядження з центру досягали народних мас набагато швидше й точніше, ніж розпорядження Скоропадського через його бюрократичний апарат. Так само й зворотно, Петлюра через ті ж організації отримував значно більш точну та повну інформацію про настрої на місцях»”.

Лояльні Петлюрі Січові стрільці у Києві під час придушення більшовицького повстання, січень 1918 року. Фото сайту Полтава 365

Переворот з ентузіазмом зустріли й добре знайомі нам Селянські спілки. Зважаючи на їхню антидержавну спрямованість, Скоропадський спілки заборонив. Але потаємно вони продовжували існувати, щоб після перевороту взяти владу на Полтавщині в свої руки.

Нагадаємо, що діяли вони під керівництвом українських соціалістів-революціонерів і готові були жертвувати інтересами держави задля забезпечення інтересів малоземельних і зовсім безземельних. “Нам непотрібна несоціалістична Україна!” – волали тодішні ліві, розкладаючи темні народні маси. Коли ж ці рожеві мрії здійсняться, соціалістична Україна в більшовицькій версії всіх їх безжально знищить.

(Продовження буде…)

Вадим Гонтаренко

Схожі статті за темою: