Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Стосунки державної влади й органів місцевого самоврядування ніколи не були безхмарними. Взаємні звинувачення руйнували завжди крихку стабільність. Не став винятком і короткий період правління гетьмана Павла Скоропадського.

Революція фактично паралізувала діяльність місцевого самоврядування. До нього пролізли різномасні популісти, які не мали жодного практичного досвіду. Не вміючи зробити собачої будки, вони залюбки виписували рецепти для порятунку цілого світу. Щоденну практичну діяльність земських зборів, міських дум і їхніх управ (приблизний аналог місцевих рад і виконавчих органів) замінили палкі політичні промови. Руйнувалися дороги, занепадали медицина й освіта. Чесних професіоналів своєї справи цінували менше, ніж любителів пишатися у вишиванках.

Гетьман Павло Скоропадський у робочому кабінеті. Київ, 1918 р. Фото сайту Історична правда.

Промовистий епізод у своїх спогадах наводить Віктор Андрієвський:

“Саме в той час у полтавській думі йшла боротьба за кандидатуру Соколовського на пост полтавського міського голови. Його висували Ка-Дети (конституційні демократи – примітка наша). Українці ні в якім разі на нього не погоджувалися, бо хотіли, щоб головою була особа в кождім разі з ясним українським обличам. На жаль, того не можна було сказати про Юрія Юрієвича Соколовського. Людина інтеліґентна, надзвичайно симпатична, мягкої і привітної вдачі, прекрасний громадський і земський робітник, що за кілька літ своєї служби ґубернським аґрономом поставила агрономічну справу в Полтавщині на небувалу досі висоту, невтомний працьовник, котрого невсипущій енерґії має завдячувати російська інтендантура те, що в свій час і у відповідній кількости могла дістати хліб, сіно, скотину й инші припаси з Полтавщини (йдеться про забезпечення фронту під час Першої Світової війни – примітка наша) — ся ідеальна людина й ідеальний робітник не мала ніякої політичної, а ще меншу національну фізіономію. Він був безперечно лібералом, або краще сказати не був ретроградом; він не був ворогом України й українства, але він не був і Українцем, якому боліла б українська справа. Був розумний, коректний і толерантний чоловік, велика сила в своїм фаху і, на жаль, поза тим більш нічого. Тим-то українська частина гласних міської думи і не хотіла мати його за міського голову, бо він міг поставити може й дуже високо міське хазяйство, але й сам легко міг стати послушним знаряддям в руках Ка-Детів і так повести національну сторону міської роботи, як йому були б продиктувати ті Ка-Дети”.

Зрозуміло, що провінційні політикани лівого забарвлення не сприйняли гетьманського перевороту. Скоропадський намагався повернути їх до реальності, зсадивши з політичної хвилі на грішну землю. Він розпускав органи місцевого самоврядування й арештовував ворогів стабільності. Останні не здавалися й колотили воду серед населення.

Політичний “дах” вони знайшли в Симоні Петлюрі. 16 червня 1918 р. від імені Всеукраїнського земського з’їзду він надіслав Скоропадському меморандум, де, зокрема, вимагав відновити розформовані органи самоврядування і припинити їх переслідування. А перед цим – прохав для них у того ж самого гетьмана “позичку” на 100 мільйонів карбованців. Скоропадський мав фінансувати з держбюджету тих, хто хотів зруйнувати його державу! Якщо це не цинізм, то що тоді цинізм узагалі?

Голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту УНР Симон Петлюра. Фото сайту Історична правда.

Гетьман організував ревізію органів місцевого самоврядування. У частині губерній знайшли фінансові порушення, у Полтавській губернії констатували, як ми б сказали тепер, злочинну бездіяльність, внаслідок чого постраждали інтереси населення.

Скоропадський оновив законодавство про місцеве самоврядування. Воно усувало популістів, прив’язуючи волевиявлення виборців до суми сплачених ними податків. Але призначені на кінець 1918 року вибори не відбулися. Симон Петлюра взяв участь у державному перевороті, і недонищені гетьманом демагоги з азартом взялися доруйновувати те, що ще не встигли зруйнувати.

(Продовження буде…)

Вадим Гонтаренко

Схожі статті за темою: