Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Революція дала ще більший поштовх розвитку кооперативного руху. Полтавська Спілка Споживчих Товариств (ПССТ) об’єднала найактивніших людей тодішньої губернії. Вона старанно готувала кадри, дбаючи не лише про професійність, а й про патріотизм. Спілка однозначно стала на сторону УНР.

Час вимагав ще масштабніших об’єднань. Восени 1918 року один з діячів ПССТ Дмитро Соловей ініціював створення в Полтаві “Спілку працюючих у кооперативних установах”. Він згадував, що до її лав стали члени ПССТ, Організованого Робітника, Союзбанку, Народньої Торгівлі, Самопомочі, Товариства шевців, Товариства візників, споживчих товариств — Дублянщини, Крутого Берега, Островка тощо,— в кількості до 700 осіб.

Соловей Дмитро Федорович (1888-1966) – історик, економіст, статистик, педагог, публіцист, громадсько-політичний діяч.

Як об’єднання з виразно національним обличчям, Спілка викликала відторгнення у Полтавської Ради Професійних Спілок. Її так і не взяли до складу Ради. Це не заважало Спілці діяти самостійно й успішно. Вона зажила великого авторитету завдяки ставці на високі соціальні стандарти.

Дмитро Соловей писав:

“Нашій профспілці — оскільки нам здебільшого йшли назустріч правління кооперативних організацій і в першу чергу правління ПССТ — пощастило досягти того, що службовці й робітники кооперативних установ мали кращу платню, ніж робітники інших торгово-промислових підприємств. Мали місячні відпустки. На Різдво й Великдень одержували додаткову місячну платню, отже,протягом року фактично діставали платню за 14 місяців. Але вершиною досягнень була Пенсійна Каса (не пригадую, як вона точно називалася). З кожного робітника, члена каси, бухгалтерія утримувала 5% заробітку, а установа від себе додавала таку ж суму. Відрахування записувалося на особовий рахунок службовця, але залишалося як вклад в обігових коштах установи, що нараховувала на ці суми 6% річно. Кожен член Каси, попрацювавши в установі п’ять років, мав право одержати не тільки всі свої вклади повністю, а й 50% відрахувань установи, зроблених на його ймення. Пропрацювавши 10 років чи більше, мав право одержати, крім власних внесків, 100% відрахувань установи. Рахунки заощаджень контролювало Правління Пенсійної Каси”.

Якщо профспілка споживчих кооперативів мала національні орієнтири, то профспілкою кредитових товариств керували люди російської культури й проросійських поглядів. Між центром останньої – Полтавським Союзбанком (керівник – Сергій Фісенко) – і Спілкою працюючих у кооперативних установах існувала ідеологічна ворожнеча. Зате було повне порозуміння з союзом сільськогосподарських кооперативів “Хуторянин” (голова – Кость Товкач).

Зрештою, треба наголосити, що всі три кооперативні профспілки спиралися на селянство й працювали на нього. І, навпаки, не треба зайвий раз наголошувати, наскільки ці організовані формування становили небезпеку для більшовиків.

(Продовження буде…)

Вадим Гонтаренко, краєзнавець

Схожі статті за темою: