Громадська самоорганізація на Полтавщині: історичні уроки

Як ми бачили, всі антибільшовицькі “недоорганізовані організації” намагалися вийти на зв’язок із військом, знайти незадоволених там. Це було неважко: Робітничо-селянська Червона армія майже вся складалася із селянських дітей. А вони й самі бачили, що відбувається навколо, і отримували інформацію з напів грамотних листів від рідних.

Одна з численних протестних груп виникла із земляків – хлопців з Кобеляччини, які відбували військову службу в 9-му стрілецькому полку 3-ої Кавказької дивізії. Звали їх Кирило Шапоренко, Григорій Гречина, Терешко Подзюбан, Панас Філоненко та Онисій Ралко.

Вони обговорювали невеселу ситуацію на селі, планували створити таємну організацію, яка б визволила селянство шляхом створення не бутафорської, а справді незалежної України. Знайшли тих, хто поділяв їхні погляди – серед українців Астраханської області Російської Федерації (там був тоді український національний район).

Коли Шапоренко повернувся додому й став секретарем Дашківської сільської ради, то побачив ще більше кривди. Людина діяльна, він почав і тут гуртувати навколо себе товаришів по службі й місцевих селян, оголошених “куркулями”. 

Разом задумали створити нову організацію, назву взяли просту – “УНР”. Ще один доказ того, як глибоко пустили корені ідеї Центральної Ради й Директорії.

Програма потенційних дій, в принципі, не змінилася з часів війська, але виписали її вже з усією можливою повнотою. Нічого нового порівняно з уже знайомими нам положеннями інших організацій, не було: вся влада радам, вільні профспілки, селяни мали отримувати державну землю в постійне користування без викупу. Коротше кажучи, той самий “справедливий соціалізм” на відміну від явно “несправедливого” реального.

Прийняти програму на загальних зборах не встигли: 21 вересня 1929 року, буквально перед зібранням, чекісти селян заарештували. Чи то навмисне, чи то випадково, голові сільради про нього повідомила дружина одного з учасників.

До відповідальності притягнули 36 осіб, у кількох вилучили вогнепальну зброю. На них “повісили” не лише “стратегічну” вину в змові, а й локальну, – зрив хлібозаготівель.

Суду не було – справу розглядала позаконституційна “трійка”. 14 селян прирекли на смерть, решту ув’язнили й вислали.

(Продовження буде…)

Фото сайту MY POLTAVA

Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець

Продовжуючи тему: