Комуністична влада поставила українських селян на межу виживання, вимагаючи від них завищених хлібоздач. Це призвело до масових виїздів із сіл, насамперед, у грудні-січні 1933 року.
Чекісти зреагували відразу. ДПУ категорично заборонило сільрадам видавати будь-які довідки на виїзд. Воно активізувало агентуру для виявлення їх організаторів, щоби тих заарештувати. В районах установили так звані “оперативні заслони”.
Вже на початку лютого чекісти доповідали: по всій Україні в межах районів затримали 3 тисячі 861 людину, з них 3 тисячі 521 людину повернули на місце проживання – здихати з голоду. На залізниці затримали 16 тисяч 733 особи, з них 15 тисяч 109 осіб повернули на місце проживання.
Як відомо, на той час окремої Полтавської області не існувало – її територія входила до складу Харківської. Тому дані є лише по ній в цілому – виїхало понад 20 тисяч селян. Очевидно, більша частина з них жила на теперішній Полтавщині.
Чекісти визнавали, що зареєстровані села, з яких втекли всі дорослі чоловіки. Наводять приклади, серед яких і цей – “по 5 селах Градизького району виїхали майже всі глави родин”.
Куди ж вони їхали? У великі міста на заводи й новобудови першої п’ятирічки. Дешева робітнича сила там була ой як потрібна.
Влада опинилася в дивній ситуації – ніби й селян треба на місця вертати, але без них не буде ніякої могутньої індустрії. Ось у цей “просвіт” вдалося прослизнути частині хліборобів, осісти в містах, якщо пощастило – забрати решту вцілілої родини.
Та чи багато їх вціліло? Головний чекіст Харківської області товариш Кацнельсон 5 червня 1933 року писав шефові української ДПУ товаришеві Балицькому: особливо вражені “продтруднощами” Хорольський, Чутівський. Полтавський, Решетилівський, Кременчуцький, Кобеляцький, Глобинський, Ново-Санжарський райони, “де захворювання і смертність на ґрунті виснаження почали набувати загрозливих розмірів”. І хто ж винен? “Значна частина дорослого населення”, яка “роз’їхалась по різних містах у пошуках заробітку й хліба, залишивши дітей на поталу долі”.
Які все-таки погані ці селяни і які співчутливі чекісти…
(Продовження буде…)

Вадим ГОНТАРЕНКО, краєзнавець
Продовжуючи тему:
🖋 Самоорганізація 1941-го між патріотизмом і примусом
22 червня 1941 року перші німецькі бомби впали на…
🖋 Оптимізація з дуже песимістичним ухилом
Знову й знову читаємо новини щодо так званої оптимізації закладів загальної освіти..
🖋 Неіснуючий організований опір кривавих тридцятих, частина 4
Після того, як ланцюгові пси…
🖋 Перехід на нуш і здоровий глузд
Непродумана як слід освітня реформа сповнена кричущих несправедливостей, які виправдано непокоять батьків
🖋 Неіснуючий організований опір кривавих тридцятих, частина 3
У перших числах березня 1938 року новопризначений начальник…
🖋 Нотатки про нас. “Як усі”
Не виділятися – заповітне гасло українців.
Єдиний шлях до самозбереження.
Інакше б не вціліли на крутих історичних поворотах…
🖋 Неіснуючий організований опір кривавих тридцятих, частина 2
У листопаді 1937 року т.в.о. начальника Полтавського обласного управління НКВС…
🖋 Посадові оклади підвищили, але де гроші ?
Підвищення посадових окладів учителям – хороша піар-акція. Принаймні, такою вона задумувалася…
🖋 Неіснуючий організований опір кривавих тридцятих, частина 1
1930-і роки – період суспільної параної, коли комуністична влада, порушуючи закони,…
🖋 Нотатки про нас. Забобони смертників
Ми й досі дикі язичники. Живемо одночасно в трьох світах: поганських вірувань, християнської моралі й …
🖋 Свобода, куплена ціною знань
Нарешті зруйновано один дуже живучий і шкідливий міф, на який у нас охоче посилалися…
🖋 Нездійснене повстання у голодному Веприку
Під час голоду 1932-33 років на Полтавщині виникали стихійні спалахи протесту. Чекісти фіксували їх у Диканському…
🖋 Нотатки про нас. Кумівство і антилюдяна система
У радянські часи діяв закон: “ти мені – я тобі”. І його ніхто не відміняв. Тому такі важливі родичі. А вже куми – ще ближчі за…
🖋 Світло знань у пітьмі відключень
Тотальні відключення електроенергії калічать наших дітей. Давайте це відверто визнаємо
🖋 Як влада захищала забране зерно від голодних селян
Щоб не померти з голоду, селяни гуртувалися для спільних виправ за вилученим у них же зерном
🖋 Нотатки про нас. Співи, які ми вибираємо
Українці люблять співати. Бог їм ставить голоси. Пісня – душа народу. Фольклористи записали..
🖋 Як чесні комуністи й комсомольці намагалися не допустити голоду
Голод 1932-33 років – болюча рана, яка ніяк не відійде в історію…
🖋 “Патріотичні” професори хочуть залишити Україну без школярів і студентів?
Нещодавно в інформаційному полі промайнув характерний для…
🖋 Нотатки про нас. Закон і звичай
Живемо не Законом, а звичаєм. Не звикли ми до Закону. Той, що свій, був давно.
🖋 Дещо про феміністичний аспект колективізації (Част.2)
Частина активного жіноцтва прилучилася до втілення радянського проєкту